Кричиш від остраху і, далі незворушний, Женеш, блідий, охлялий… злітаєш, бездушний, На землю з гордих хмар… За кожним твоїм кроком ближче до могили, Падеш… ось край… це раз зібрав ти свої сили, Встаєш, Ти – Володар!
В душі відчай — такий глибокий, Що мирить нас в останній час Із тим, що в попередні роки Найгіршим злом було для нас.
