Презентація творчих робіт

Тахмазова Конул Рагімова Еліф, 5-В клас

Чарівний мішечок В одному селищі жила –була одна сім’я. У батьків було семеро дітей. Вони були щасливі, чесно працювали, люди їх поважали. Але спіткала їх біда. Батько на деякий час залишився без роботи, в сім’ї закінчилася їжа. Пішов татко шукати їжу. Підказали люди, що дуже поживною стравою є борщ. Але де шукати продукти для його приготування?

Бувальщина Була собі Картопля. І пішла вона до лазні. Йшла вона йшла,&nbsp;як бачить – Буряк. А він і питає: -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Куди йдеш, сестричко? -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;В лазню, хочу гарненько попаритися. Ходімо зі мною. Пішли вони разом. Аж ось назустріч Морква. Побалакали з нею та пішли втрьох. Дивляться – Цибуля сумує. Вони погукали її бути&nbsp;четвертою.&nbsp; Ось на шляху зустрілася Капуста. Вона сама попросилася бути п’ятою. Згодом до них приєднався Помідор. Тепер їх стало шестеро. &nbsp;&nbsp;&nbsp;Раптом вони почули страшний гуркіт. Земля здригалася, а все навколо тремтіло від страху. Друзі зрозуміли – це був Велетень. Не встигли вони оговтатись, як Велетень згріб їх в долоню і поніс до себе додому. Посадив овочі на стіл, наче роздумуючи, що ж краще з ними зробити. А потім кинув їх у велику каструлю з водою. &nbsp;&nbsp;&nbsp;Ось так&nbsp;сходили овочі в лазню попаритися. Там, в каструлі вони зварилися – і вийшла дуже смачна страва. Про Картоплю, Буряк, Моркву, Цибулю, Капусту та Помідора всі згадували з вдячністю, щоразу куштуючи борщ. Така правдива історія. А що? Не вірите? То перевірте!

Поїхали вони далі, і потрапили в Польщу. І тут вони в ресторані попросили їх найсмачнішу страву. Офіціантка Капустинка принесла качку з яблуками. Було смачно, але все ж таки чогось не вистачало. І знову зібралися далі в дорогу. Капустинка напросилася подорожувати з ними. Взяли і&nbsp;її. Тепер їх стало п’ятеро.&nbsp; Та ж сама історія повторилася і в Італії, де друзі смакували піцу. А офіціант Помідор вирушив з компанією далі у дорогу на пошуки унікального рецепту. У Франції до них приєдналася Морквинка. Довго мандрували вони по світу, багато смачних страв спробували. Але після довгих пошуків вирішили на сам кінець повертатися додому, вже не сподіваючись знайти щось унікальне. Їх компанія під час довгої подорожі здружилася, і вирішили вони ніколи не розлучатися. Після повернення додому, в Україну зібралися друзі разом: Цибулька, Бурячок, Часничок, Капустинка, Картопля, Помідор і Морквинка. -Скільки ми колесили світом, а так і не змогли знайти унікальний рецепт. Давайте тоді візьмемося за руки, друзі, тому що ми знайшли найголовніше – одне одного. І тільки друзі взялися заруки, як раптом сталося чаклунство. Всі&nbsp;з’єдналися у дивовижному вихорі воєдино, і кожен овоч віддав частинку своєї душі. Ось так і вийшов унікальний рецепт під назвою «Борщ». І люди з усього світу приїжджають в Україну, щоб його спробувати.

Борщище Демони були дуже злі на людей, бачили вони, які люди радісні та щасливі. Вирішили вони відібрати у людей радощі: сонце, вітер, квіти, дощ, вогонь. В одну мить людство позбулося всього цього. Люди плакали, молились, просили демонів повернути вкрадене, але нічого не допомагало. Жив там пастух Петро. Дуже сміливий та розумний хлопець.&nbsp;І вирішили наймудріші відправити Петра до чаклуна, щоб той допоміг повернути радість. Чаклун пожалів людей і дав Петрові чарівні овочі, з яких треба було зварити борщ. Овочі були величезні: картопля розміром з відро, буряк- як&nbsp;діжка, цибуля та морква ледь помістилися на підводі, а капуста- як голова бика. Прийшлося Петрові кликати на допомогу селян, щоб все це донести. Жінки три дні чистили овочі, готували страву. І вийшов не борщ, а Борщище! Петро перехитрив демонів,&nbsp;запросив їх поїсти смачного борщу. Три дні і три ночі їли демони. Понаїдалися чарівного борщу та й полопалися як мильні бульбашки. Не стало злих демонів, і все, що було вкрадено – повернулося. Більше радощі у людей ніхто не забирав. Та й спробував би хтось – борщ всіх ворогів подолає!

Ворочек Данило, 5-Б клас

В Україні борщ здавна вважався символом міцної родини: усі інгредієнти у полив’янім горщику, варяться, бурлять, а потім, мліючи, передають свої аромати і смаки одне одному, стають одним цілим – багатим, наваристим, густим.

Гнилицька Дар'я, 5-Б клас

Вибуховий борщ &nbsp; &nbsp;&nbsp;Жив-був собі я з&nbsp;братом. Одного разу поїхали ми з мамою на дачу. Прожили ми там зо два дні, й каже нам мама: -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Хлопці, мені потрібно до міста з’їздити. Зможете тут без мене до завтра? – спитала вона. -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Звісно, - заспокоїли ми маму. - Ми вже не маленькі! -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Добре, тоді ось вам хліб, молоко, варення. А якщо зголоднієте, то зваріть собі макарони. Ну, я поїхала. Не сумуйте! – сказала мама і зачинила двері машини. А ми&nbsp;пообідали бутербродами з варенням, запили молоком та побігли грати в футбол з друзями. &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;

Казка про борщ В одному селі жили дід та баба. Дід зібрався на риболовлю та й наказує бабі: -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Скоро повернуся, а ти звари мені борщу, прибери в хаті, - та й пішов рибалити. Господарка підготувала овочі і почала куховарити. Одній прийшлося поратися, втомилася. Невдовзі повернувся роздратований дід з риболовлі, бо нічого не впіймав.&nbsp; -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Баба, ти зварила мені борщу? А вона й каже: -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Так, зварила. Сідай до столу. А ти риби приніс? Нічого не відповів дід, тільки насупився. Сів за стіл, дивиться, а борщу немає. Покликав він господиню й питає: -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Де мій борщ? Дивиться баба й очам не вірить. -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Отакої! Де ж борщ? Я наварила цілу каструлю. Куди ж він подівся? Невже втік? Озирнулася вона навкруги й побачила, що каструля перевернута, а борщ – на підлозі. -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ой лишенько! – вигукнув дід. – Це ж я, незграба, поки всідався за стіл, випадково вивернув каструлю. От і поїв борщику… Оце мені кара за те, що нагримав зранку. Довелося сухарями вечеряти та водичкою запивати. Ось що буває, коли беруться до справи з поганим настроєм.

Paper stack border

Тиждень цікавої науки "Дивись, не переборщи!" Презентація творчих робіт

&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Час промайнув швидко, і знов захотілося їсти. Прийшли ми додому й вирішили зварити борщ. Пішли на город, накопали моркви, буряка, знайшли капусту. От тільки картоплі в нас не було, то ж ми вирішили замінити її макаронами. Почистили ми овочі, нарізали їх, затопили піч, налили у каструлю води й додали овочі та згадали про макарони. Узяв я пачку й почав сипати, як пачка перекинулася, й цілий кілограм макаронів тепер плавав у воді з овочами! -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Що ти наробив! – сварив мене брат.- Що ми тепер їсти будемо? -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Вибач… - сказав я й сів чекати, поки «борщ» звариться. Аж ось ми бачимо, що макарони лізуть з каструлі! -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Поїли борщу, - фиркнув брат собі під ніс та почали ці макарони у тарілки складати. Скоро вже весь стіл був заставлений тарілками. -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Ну що ж, - кажу я, - давай скуштуємо те, що наварили. Та коли узяли ми до рота по ложці, то одразу й виплюнули, бо овочі та макарони були сирими. -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Тьху! Що ж таке? Чому нічого не зварилося? Аж тут ми чуємо, що у каструлі щось бурлить. І за декілька секунд… Ба-бах! Уся кухня у борщі! Надовго нам запам’ятався відпочинок на дачі, особливо наш вибуховий борщ.

Івченко Карина, 5-А клас

Першою від холоду не витримала квасоля з Латинської Америки й вирішила подивитися на багаття зблизька, й стрибнула з гори донизу. Після неї картопля з Білорусі теж стрибнула униз. Потім середземноморська капуста полетіла за картоплею. Недовго думаючи, морква з Азії вирішила наздогнати друзів. Азіатська цибуля не відставала від інших овочів. Солодкий червоний перець з Південної Америки довго не думав, і як парашутист стрибнув у чавун. Буряк з Індії розхвилювався і подумав: «Якщо ніхто не повернувся, піду подивлюся, що трапилося з ними.» Червоні томати з Південної Америки вже так задубіли, що миттю пірнули униз. До останнього трималися лавровий лист з Азії та чорний перець з Південної Індії; раптом як дмухнув вітер, що вони зірвались разом униз прямо в чан з окропом.&nbsp; А тим часом селяни вдихнули якийсь приємний, смачний аромат, який йшов з чану. Побачили в ньому багато різних овочів. Вони подумали, що це стане смачною вечерею для них. Вони вирішили посилити смак , тому додали туди сіль, закрили чавун кришкою і стали чекати. Часник, який не встиг за друзями зібратися на гору, став шукати їх унизу. Побачивши багаття, він наблизився до нього. Та в нього вже не було сил кудись ще йти. Він відчув збоку, біля себе щось м’якеньке, велике та і ніжне. Він прилинув до нього й заснув. Тим часом з чавуну йшов такий аромат, що порожні шлунки у селян так урчали, що почали співати українські народні пісні. Вони скоріш відкрили кришку чавуну й почали розливати наваристу червону юшку по тарілках. І раптом хтось побачив біля великого шматка біленького, ароматного солоного сала часничок... Вони нарізали сала, взяли чорний житній хліб, по зубчику часника та й почали все це їсти мовчки, бо слів не було від такої смакоти. -Так і з'явився борщ. Хапай ложку й мерщій до столу! Бабуся вже зготувала, й часничок із салом візьми, не забудь, - сказав мені дідусь Я вдихав цей неповторний аромат, розглядав на ложці різноманітні, різнокольорові овочі, і все думав: як добре мандрувати, відпочивати з друзями, впізнавати світ, але до ночі треба повертатися додому, щоб борщем не стати! Але ж смачно!

Трущельов Назар, 6-А клас

Вийшов чоловік за село, пішов куди очі дивляться. Аж раптом бачить стареньку жінку, яка збирала хмиз та й сіла відпочити на галявинці. Пожалів чоловік жіночку, вирішив допомогти. Взяв в’язанку на плечі та й пішли вони разом. А по дорозі розповів чоловік про свої проблеми. -Не засмучуйся, - говорить старенька. -&nbsp;Ти допоміг мені, я допоможу тобі. Тільки роби так, як я тобі скажу. В домі, де жила старенька жіночка, на поличках стояли всілякі зілля в баночках, і чоловік навіть злякався, бо подумав, що нова знайома – чаклунка.&nbsp;Але він помилявся. Старенька вміла лікувати, тому знала багато рецептів. Добрим людям завжди допомагала.Вислухавши чоловіка, вона зразу вирішила допомогти йому, бо розуміла, що вдома на нього чекають голодні діти. Жінка наказала на городі перекопати грядки, на яких чоловік знайшов картоплю, буряк, моркву, помідор і капусту. Коли він приніс овочі, старенька похвалила його. Дала йому ті овочі у мішечку, і на додачу подарувала йому ще й сіль.&nbsp; Подякував чоловік стареньку та пішов додому, розповів про свою пригоду. З овочів дружина зварила чудовий запашний борщ. І дивно, що скільки б вони не брали з мішечка продуктів, вони ніколи не закінчувалися, і в їх домі завжди було що їсти. Виявилося, що мішечок чарівний. А згодом чоловіку запропонували гарну роботу. І кожного дня він з вдячністю згадував стареньку жіночку і постійно допомагав всім, кому потрібна була допомога. І жили вони в мирі і злагоді довге щасливе життя.&nbsp;

Борщ – понад&nbsp;усе ! Жив якось в Україні один хлопець, розніжений, товстий. Його сім`я дуже полюбляла подорожувати по різних країнах і куштувати&nbsp;різні страви. Чого вони тільки не куштували: і піццу, і восьминогів, і суші, і різні солодощі! Одного разу Матір покликала Батька і Сина до столу. На ньому стояли&nbsp;три&nbsp;миски, а в них червоний&nbsp;запашний борщ!&nbsp; -Їжте, не соромтесь, -&nbsp;проговорила&nbsp;Матір.&nbsp; Син понюхав&nbsp;і голосно закричав:&nbsp; -Не буду, він не дуже добре пахне! Дайте мені&nbsp;щось ласеньке! Тут раптом у нього щось заболіло в голові, і з неї почулося: -Не бійся, більше тебе це не хвилюватиме. Потім Син взяв щіпку солі на язика і нічого смачного не відчув. Він відкрив холодильника і почав їсти все підряд, але смаку так й не було.&nbsp;Аж ось на одній з поличок&nbsp;Син помітив каструлю з борщем. Узяв на пробу одну ложку, другу, їв, їв&nbsp;і&nbsp;не помітив, як борщу залишилось тільки на дні! А як смачно!&nbsp; Тепер він зрозумів, що страва&nbsp;українська – борщ-&nbsp;смачніша понад усе!

Цельнікер Демид, 5-Г клас

Борщ Одного разу я був у гостях у бабусі та дідуся,&nbsp;дуже зголоднів, і спитав у бабусі: -Чи є що поїсти? &nbsp;Бабуся відповіла:&nbsp; -Так. На обід сьогодні у нас борщ. -А що це за страва така? – здивувався я. І тоді дідусь відповів: -Сідай, я розповім тобі про борщ. Одного разу овочі з різних країн світу вирішили подорожувати в по всьому світу. Вони мандрували з країни в країну, і зустрілись усі на Україні. Вони довго милувалися безкрайніми степами, та плавали у теплих водах Азовського моря, ніжилися на жовтому піску, бродили лісами в Карпатах. Наприкінці подорожі вдерлися на Говерлу і вирішили відпочити. Починало смеркатися. Повітря ставало холодним, здіймався вітер, овочі почали замерзати. Раптом вони побачили знизу велике багаття, тепло від якого здіймалося аж до верху. Тим часом під горою мешканці селища вирішили приготувати щось на вечерю. Вони поставили великий чан з водою та розвели вогонь.&nbsp;

Кузнєцов Олексій, 6-Г клас

Казка про борщ Жила собі сім’я у селі. Мама Люба, татко Вітя і хлопчик, школяр Богдан. Та сім’я була дуже привітна, усім допомагали: кому город посадити, кому їжу купити. Одного разу Богдан залишився один вдома. Їсти нічого, батьки на роботі, сусіди пороз’їжджалися. Хлопчик спробував щось приготувати. Він знайшов вдома картоплю, цибулю, буряк, моркву, капусту. Закип’ятив воду та й кинув туди всі овочі. По всій кухні чувся гарний аромат. Богдан дуже зрадів. Додав ще помідор і часник. Вирішив спробувати страву. Було смачно, але не вистачало солі. Богдан додав трошки спецій. Тепер все було гаразд. Повернулися з роботи батьки. Богдан нагодував їх своїм творінням. Мама дуже зраділа, що в сина така смачна страва вийшла. Навіть у неї такої не виходило. -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Молодець, Богдан! Ти такий вправний! Справжній кухар! -нахвалювала мама. – А як називається твоя страва? -&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;А й справді, треба ж придумати назву своїй страві, – міркував Богдан. До пізнього вечора він думав над назвою і вирішив назвати страву борщем. Рецепт приготування записав. Так почалося написання цілої кулінарної книги. Згодом книга була надрукована. Всі екземпляри розкупили вмить! &nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;Так люди дізналися про борщ та почали його готувати. Звісно, що кожен міг додавати щось своє до рецепту, але ж основні складові були незмінними.

Борщ Колись бігла голодна Лисиця через ліс, аж бачить чоловік повісив на дерево борщ в макітрі, а сам відійшов кудись. У Лисиці слина тече, хочеться борщу скуштувати, але не може дістати. На ту біду близенько пробігав Вовк.&nbsp;Лисиця Вовку говорить: -Бачиш цей борщець? То мій! Я не достаю до нього. -&nbsp;Допоможеш з цією бідою, дам і тобі покуштувати. Вовк мовчки кивнув головою і почав допомагати. Дістав борщ і віддав Лисиці, а вона, взявши&nbsp;його, почала тікати. Вовк залишився без обіду.&nbsp; А наступного&nbsp;дня&nbsp;Лисиця тихенько бреде, голодна, холодна. Під&nbsp;деревом сидить Вовк і їсть борщ, запашний, жирний.&nbsp; -Вовчику, дай борщу покуштувати. Вовк поміркував і говорить:&nbsp; -Я дам, а ти знову&nbsp;втечеш.&nbsp; -Ні, я дуже зголодніла.&nbsp; Треба ділитися, тоді й тобі даватимуть поїсти і покуштувати.

Як з’явився борщ Жили в Україні три друга: Цибулька, Часник і Бурячок. І був у них ресторан. І все б непогано, але не було у них рецепту унікальної страви. Друзі хотіли, щоб люди з усього світу приїжджали до них в Україну спробувати цю страву. І ось одного разу друзі вирішили поїхати світом, шукаючи унікальний рецепт.&nbsp; Завели вони вранці свій старий фургончик і вирушили в подорож. Першою на шляху вони мали Білорусь. Зайшли до найближчого ресторану і попросили принести їм найсмачнішу страву. Дівчинка Картопелька, яка їх обслуговувала, принесла гостям драники. Спробували друзі страву, але особливого захоплення воно не справило. Цибулька каже: -Треба шукати в іншій країні. Збираймося і їдьмо.&nbsp; Проходячи повз, Картопля почула розмову, і їй дуже захотілося вирушити з ними в подорож. Друзі були не проти. Тепер їх стало четверо.&nbsp;

Лозицький Данило, 6-А клас

Борщ Одного разу Томат пішов на гору, щоб зібрати ягоди. Цих ягід він зібрав повну корзину, але коли хотів вже спускатися, його кошик застряг у кущах. Розплакався Томат та пішов униз. Томатові було так сумно, що він сів на землю та почав плакати.&nbsp; У той час повз нього проходила Капуста. Побачила вона, що Томат плаче і запитала, що в того трапилося. Томат їй розповів про своє горе, і Капуста вирішила допомогти йому. Разом вони пішли на гору, капуста спробувала дістати кошика. Але той так сильно застряг, що його ледь витягли.&nbsp; Томат дуже радів і постійно дякував Капусті. Потім вони пішли на прогулянку і зустріли Цибулю, Картоплю, Буряк, М’ясо та Моркву. Край дороги, по якій всі йшли, стояла каструля. Друзі подумали, що це якийсь басейн та поплигали туди! Під час подорожі вони потоваришували і не змогли більше розлучитися. Так і з’явилася унікальна страва - Борщ!

"Дивись, не переборщи!" До тижня цікавої науки учні Енергодарської гімназії №2 фантазували про те, як з'явилася така популярна страва як борщ. Хочете дізнатися? Почитайте казки та байки з цієї книги. Можливо, саме так, як уявили в своїх роботах наші учні. Пропонуємо познайомитися з дитячою творчістю та надихнутися на креатив!

Олеся дуже зраділа і зранку відправилася у подорож. Вона пройшла село і опинилася в лісі. Довго вона йшла по лісу і заблукала. Недалеко вона побачила зайчика. Він потрапив у капкан. Олеся одразу допомогла. Заєць раптом забалакав людською мовою. І він говорить: -Чим мені тобі віддячити?&nbsp; Дівчина відповіла: -Допоможи мені, будь ласка, якщо можеш. Мій батько захворів, і я йду до жінки, яка вміє лікувати усі хвороби. А заєць говорить:&nbsp; -Та жінка вже померла. Але я зможу тобі допомогти. -Як?&nbsp; -Я знаю чарівні ліки,- говорить заєць. - Але їх дуже складно приготувати. Отже я тобі скажу. Це українська страва - БОРЩ. Для того щоб його приготувати треба морква, картопля, цибуля, буряк і дуже важливий&nbsp;інгридієнт.&nbsp; -Який?- спитала Олеся. - Я все зроблю що треба. - Щоб зробити чарівний борщ, треба пожертвувати своєю красою.&nbsp; - Добре. Дякую тобі, зайчик.&nbsp; Заєць дав дівчинці чарівний рецепт, потім вивів&nbsp;її&nbsp;з лісу, і вона пішла додому. Вона зробила все як потрібно, і її батько вилікувався. Дівчина хоча і втратила свою красу, але добра душа&nbsp;здатна зробити людину найгарнішою.

Сідельніков Олексій, 5-Б клас

Загадкова страва Колись у дуже далекій країні, десь у Європі, в одному німецькому місті жив кухар. Йому не вистачало нових рецептів. Ось він зібрався і поїхав за кордон шукати рецепти нових страв. Коли кухар поїхав, в домі ожили всі продукти. Вони довго мовчали, і всім одночасно захотілося поспілкуватися, та так голосно, що в домі почався сильний гамір! - Велика людина знову пішла з дому, - говорили вони. – Він вирушив на пошуки нових рецептів. Після декількох годин розмов вони почали помічати нові страви, яких раніше не було. Спочатку помітили каву. Запитали у неї: -Звідки ти сюди потрапила? -Мене знайшли у Великій Британії. Я пробуджую людину на деякий час.

Казка про борщ Жив у бору Ведмідь. Якось покликав він звірів до себе на день народження. Думав – гадав, чим усіх пригостити. Подивився свої припаси: є буряк, є морква, картопля, цибуля, часник, кріп теж є. А треба таку страву приготувати, щоб на всіх вистачило. Поставив Ведмідь велику каструлю на піч, налив води, посолив та й покидав всі овочі туди. Зварив їх та приправив сметаною. Все, страва готова! Гостям дуже сподобалося частування. Всі кричали: «Ще!» Ведмідь назвав страву «Борщем». З того часу всі ми любимо борщ. Навіть приказка існує: «Той не українець, хто не любить борщ!»

Передерій Варвара, 5-В клас

Цілюща страва Жила -була дівчина. Її звали Олеся. Олесі було 10 років і вчилася вона в 5 класі. В неї було небагато подружок, усього дві: Олена і Вероніка. Олеся дуже цінувала їх дружбу.&nbsp; Одного разу в неї захворів батько. Мати дуже хвилювалася. Олеся шукала способи лікування, але нічого не знайшла. На наступний день від подружок вона дізналася, що недалеко від їхнього села живе одна жінка. Вона вміє лікувати від усіх хвороб.

Згодом місцеві мешканці побачили й інші страви:&nbsp;з Франції і Італії, Бельгії і Іспанії…&nbsp; Тільки&nbsp;вони потоваришували, як з далеких країв повернувся кухар. Було видно, що він знайшов щось особливе. Кухар готував. Він був схожий на чарівника, який придумує нові чари. В такі моменти його не можна було відволікати. І ось нова страва була готова. Кухар залишив її на годину, щоб вона стала смачнішою, і пішов. А допитливі продукти, які мешкамешкали на кухні, зразу запитали: -Як тебе звати? Звідки ти? -Я родом з України, де небо синє, а ліси зелені та густі, ріки чисті та глибокі, а земля родюча. Мене дуже люблять і вважають найсмачнішою стравою. Я – борщ! Так в Німеччині дізналися про борщ і Україну. З тої пори український борщ став ще одною улюбленою стравою європейців.

Безрукава Анна, 5-Б клас

Name

Safari may block some audio or video from playing automatically and ‘read to me’ will skip these. You can configure this in Safari’s preferences.