Презентація творчих робіт

"Дивись, не переборщи!"

До тижня цікавої науки учні Енергодарської гімназії №2 фантазували про те, як з'явилася така популярна страва як борщ. Хочете дізнатися? Почитайте казки та байки з цієї книги. Можливо, саме так, як уявили в своїх роботах наші учні.
Пропонуємо познайомитися з дитячою творчістю та надихнутися на креатив!

В Україні борщ здавна вважався символом міцної родини: усі інгредієнти у полив’янім горщику, варяться, бурлять, а потім, мліючи, передають свої аромати і смаки одне одному, стають одним цілим – багатим, наваристим, густим.

Безрукава Анна, 5-Б клас

Казка про борщ

Жила собі сім’я у селі. Мама Люба, татко Вітя і хлопчик, школяр Богдан. Та сім’я була дуже привітна, усім допомагали: кому город посадити, кому їжу купити.
Одного разу Богдан залишився один вдома. Їсти нічого, батьки на роботі, сусіди пороз’їжджалися. Хлопчик спробував щось приготувати. Він знайшов вдома картоплю, цибулю, буряк, моркву, капусту. Закип’ятив воду та й кинув туди всі овочі. По всій кухні чувся гарний аромат. Богдан дуже зрадів. Додав ще помідор і часник. Вирішив спробувати страву. Було смачно, але не вистачало солі. Богдан додав трошки спецій. Тепер все було гаразд.
Повернулися з роботи батьки. Богдан нагодував їх своїм творінням. Мама дуже зраділа, що в сина така смачна страва вийшла. Навіть у неї такої не виходило.
-        Молодець, Богдан! Ти такий вправний! Справжній кухар! -нахвалювала мама. – А як називається твоя страва?
-        А й справді, треба ж придумати назву своїй страві, – міркував Богдан.
До пізнього вечора він думав над назвою і вирішив назвати страву борщем. Рецепт приготування записав. Так почалося написання цілої кулінарної книги. Згодом книга була надрукована. Всі екземпляри розкупили вмить!
       Так люди дізналися про борщ та почали його готувати. Звісно, що кожен міг додавати щось своє до рецепту, але ж основні складові були незмінними.

Казка про борщ
В одному селі жили дід та баба. Дід зібрався на риболовлю та й наказує бабі:
-        Скоро повернуся, а ти звари мені борщу, прибери в хаті, - та й пішов рибалити.
Господарка підготувала овочі і почала куховарити. Одній прийшлося поратися, втомилася. Невдовзі повернувся роздратований дід з риболовлі, бо нічого не впіймав.
-        Баба, ти зварила мені борщу?
А вона й каже:
-        Так, зварила. Сідай до столу. А ти риби приніс?
Нічого не відповів дід, тільки насупився. Сів за стіл, дивиться, а борщу немає. Покликав він господиню й питає:
-        Де мій борщ?
Дивиться баба й очам не вірить.
-        Отакої! Де ж борщ? Я наварила цілу каструлю. Куди ж він подівся? Невже втік?
Озирнулася вона навкруги й побачила, що каструля перевернута, а борщ – на підлозі.
-        Ой лишенько! – вигукнув дід. – Це ж я, незграба, поки всідався за стіл, випадково вивернув каструлю. От і поїв борщику… Оце мені кара за те, що нагримав зранку.
Довелося сухарями вечеряти та водичкою запивати. Ось що буває, коли беруться до справи з поганим настроєм.

Гнилицька Дар'я,
5-Б клас

Вибуховий борщ

  Жив-був собі я з братом. Одного разу поїхали ми з мамою на дачу. Прожили ми там зо два дні, й каже нам мама:
-        Хлопці, мені потрібно до міста з’їздити. Зможете тут без мене до завтра? – спитала вона.
-        Звісно, - заспокоїли ми маму. - Ми вже не маленькі!
-        Добре, тоді ось вам хліб, молоко, варення. А якщо зголоднієте, то зваріть собі макарони. Ну, я поїхала. Не сумуйте! – сказала мама і зачинила двері машини.
А ми пообідали бутербродами з варенням, запили молоком та побігли грати в футбол з друзями.

        Час промайнув швидко, і знов захотілося їсти. Прийшли ми додому й вирішили зварити борщ. Пішли на город, накопали моркви, буряка, знайшли капусту. От тільки картоплі в нас не було, то ж ми вирішили замінити її макаронами. Почистили ми овочі, нарізали їх, затопили піч, налили у каструлю води й додали овочі та згадали про макарони. Узяв я пачку й почав сипати, як пачка перекинулася, й цілий кілограм макаронів тепер плавав у воді з овочами!
-        Що ти наробив! – сварив мене брат.- Що ми тепер їсти будемо?
-        Вибач… - сказав я й сів чекати, поки «борщ» звариться.
Аж ось ми бачимо, що макарони лізуть з каструлі!
-        Поїли борщу, - фиркнув брат собі під ніс та почали ці макарони у тарілки складати.
Скоро вже весь стіл був заставлений тарілками.
-        Ну що ж, - кажу я, - давай скуштуємо те, що наварили.
Та коли узяли ми до рота по ложці, то одразу й виплюнули, бо овочі та макарони були сирими.
-        Тьху! Що ж таке? Чому нічого не зварилося?
Аж тут ми чуємо, що у каструлі щось бурлить. І за декілька секунд… Ба-бах! Уся кухня у борщі!
Надовго нам запам’ятався відпочинок на дачі, особливо наш вибуховий борщ.