Loading...
Статус українських земель у складі Австрійської і Російської імперій наприкінці XVIII — на початку XIX ст.Лейбук Аліса, 9-А
Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Російської імперії
Наприкінці XVIII ст. Російська імперія володіла Слобожанщиною, Лівобережжям, Правобережжям та Півднем, що становило близько 85% земель, заселених українцями. Підвладні Росії території називали Наддніпрянською Україною, або Наддніпрянщиною.
На українські землі було поширено загальноімперський адміністративно-територіальний устрій. Було запроваджено поділ на губернії, які поділялися на повіти.
Наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст. імперський уряд став запроваджувати нові адміністративно-територіальні одиниці - генерал-губернаторства. Влада генерал-губернатора мала характер військової диктатури. Він був наділений практично необмеженими повноваженнями, зосереджуючи військову, адміністративну, судову та фінансову владу. На посади губернатора і генерал-губернатора імператор призначав представників дворянства.
Наприкінці XVIII ст. Російська імперія володіла Слобожанщиною, Лівобережжям, Правобережжям та Півднем, що становило близько 85% земель, заселених українцями. Підвладні Росії території називали Наддніпрянською Україною, або Наддніпрянщиною.
На українські землі було поширено загальноімперський адміністративно-територіальний устрій. Було запроваджено поділ на губернії, які поділялися на повіти.
Наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст. імперський уряд став запроваджувати нові адміністративно-територіальні одиниці - генерал-губернаторства. Влада генерал-губернатора мала характер військової диктатури. Він був наділений практично необмеженими повноваженнями, зосереджуючи військову, адміністративну, судову та фінансову владу. На посади губернатора і генерал-губернатора імператор призначав представників дворянства.
Адміністративно-територіальний устрій західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії
Наприкінці XVIII ст. Австрійської імперія володіла приблизно 15% українських земель, а саме: Східною Галичиною, Північною Буковиною та Закарпаттям. Підвладні Австрії території називалися західноукраїнськими землями.
Австрійська імперія була багатонаціональною державою, в якій не існувало єдиної уніфікованої системи управління, унаслідок чого землі, заселені українцями, входили до різних адміністративних одиниць монархії з певними відмінностями в умовах життя.
Заселене українцями Закарпаття поділялося на чотири адміністративні регіони - комітати (жупи), які підпорядковувалися Пожонському намісницькому управлінню Угорського королівства. Уся адміністративна, військова, судова та фінансова влада в комітатах зосереджувалася в жупанів - адміністраторів, призначуваних намісницьким управлінням серед місцевих великих землевласників.
Територія Східної Галичини та Західної Галичини поділялася на округи й дистрикти, кількість яких змінювалася. Уся адміністративна влада зосереджувалася в руках губернського управління на чолі з губернатором, якого призначав імператор. В округах і дистриктах влада належала війтам, у селах - мандаторам. Містами управляли магістрати.
Наприкінці XVIII ст. Австрійської імперія володіла приблизно 15% українських земель, а саме: Східною Галичиною, Північною Буковиною та Закарпаттям. Підвладні Австрії території називалися західноукраїнськими землями.
Австрійська імперія була багатонаціональною державою, в якій не існувало єдиної уніфікованої системи управління, унаслідок чого землі, заселені українцями, входили до різних адміністративних одиниць монархії з певними відмінностями в умовах життя.
Заселене українцями Закарпаття поділялося на чотири адміністративні регіони - комітати (жупи), які підпорядковувалися Пожонському намісницькому управлінню Угорського королівства. Уся адміністративна, військова, судова та фінансова влада в комітатах зосереджувалася в жупанів - адміністраторів, призначуваних намісницьким управлінням серед місцевих великих землевласників.
Територія Східної Галичини та Західної Галичини поділялася на округи й дистрикти, кількість яких змінювалася. Уся адміністративна влада зосереджувалася в руках губернського управління на чолі з губернатором, якого призначав імператор. В округах і дистриктах влада належала війтам, у селах - мандаторам. Містами управляли магістрати.
Адміністративно-територіальний устрій західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії
Наприкінці XVIII ст. Австрійської імперія володіла приблизно 15% українських земель, а саме: Східною Галичиною, Північною Буковиною та Закарпаттям. Підвладні Австрії території називалися західноукраїнськими землями.
Австрійська імперія була багатонаціональною державою, в якій не існувало єдиної уніфікованої системи управління, унаслідок чого землі, заселені українцями, входили до різних адміністративних одиниць монархії з певними відмінностями в умовах життя.
Заселене українцями Закарпаття поділялося на чотири адміністративні регіони - комітати (жупи), які підпорядковувалися Пожонському намісницькому управлінню Угорського королівства. Уся адміністративна, військова, судова та фінансова влада в комітатах зосереджувалася в жупанів - адміністраторів, призначуваних намісницьким управлінням серед місцевих великих землевласників.
Територія Східної Галичини та Західної Галичини поділялася на округи й дистрикти, кількість яких змінювалася. Уся адміністративна влада зосереджувалася в руках губернського управління на чолі з губернатором, якого призначав імператор. В округах і дистриктах влада належала війтам, у селах - мандаторам. Містами управляли магістрати.
Наприкінці XVIII ст. Австрійської імперія володіла приблизно 15% українських земель, а саме: Східною Галичиною, Північною Буковиною та Закарпаттям. Підвладні Австрії території називалися західноукраїнськими землями.
Австрійська імперія була багатонаціональною державою, в якій не існувало єдиної уніфікованої системи управління, унаслідок чого землі, заселені українцями, входили до різних адміністративних одиниць монархії з певними відмінностями в умовах життя.
Заселене українцями Закарпаття поділялося на чотири адміністративні регіони - комітати (жупи), які підпорядковувалися Пожонському намісницькому управлінню Угорського королівства. Уся адміністративна, військова, судова та фінансова влада в комітатах зосереджувалася в жупанів - адміністраторів, призначуваних намісницьким управлінням серед місцевих великих землевласників.
Територія Східної Галичини та Західної Галичини поділялася на округи й дистрикти, кількість яких змінювалася. Уся адміністративна влада зосереджувалася в руках губернського управління на чолі з губернатором, якого призначав імператор. В округах і дистриктах влада належала війтам, у селах - мандаторам. Містами управляли магістрати.
Національне становище українців під владою Російської імперії
Кількість населення українських земель, підвладних Російській імперії наприкінці XVII - у XIX ст., збільшилася приблизно втричі: із 7,7 до 23,5 млн осіб. На Лівобережжі кількість українців у складі населення була найбільшою й сягала 95%. На Слобожанщині українці становили близько 86% населення краю. Серед населення Правобережжя українців становили 85%. Частка українців на Південній Україні становило 74%. У Російській імперії стосовно українців використовували назву "малороси", хоча в тогочасних наукових публікаціях і літературі досить поширеними були також визначення "українці" та "Україна". Населення Наддніпрянської України було православне.
Кількість населення українських земель, підвладних Російській імперії наприкінці XVII - у XIX ст., збільшилася приблизно втричі: із 7,7 до 23,5 млн осіб. На Лівобережжі кількість українців у складі населення була найбільшою й сягала 95%. На Слобожанщині українці становили близько 86% населення краю. Серед населення Правобережжя українців становили 85%. Частка українців на Південній Україні становило 74%. У Російській імперії стосовно українців використовували назву "малороси", хоча в тогочасних наукових публікаціях і літературі досить поширеними були також визначення "українці" та "Україна". Населення Наддніпрянської України було православне.
Національне становище українців під владою Австрійської імперії
Кількість населення західноукраїнських земель наприкінці XVIII cт. становила 2,5 млн осіб, а на початку XIX ст. зросла до 6,4 млн. Західних українців австрійська влада в офіційних документах називала рутенами, а вони самі себе - русинами. Упродовж XIX ст. серед галицьких і буковинських русинів набуло поширення нове національне ім'я - українці. Однак у Закарпатті українське населення як і тоді, так і зараз, називає себе русинами. Населення заселених українцями комітатів Закарпаття налічувало близько 250 тис. осіб, із яких 40% складали русини. З 2,2 млн населення Східної Галичини українці становили приблизно 71%. У Буковині жило близько 75 тис. осіб, із яких українці становили 69%. Щодо релігійної належності, сповідуючи християнство, українці Буковини, як і Наддніпрящини, були православними, а Галичини й Закарпаття - греко-католиками.
Кількість населення західноукраїнських земель наприкінці XVIII cт. становила 2,5 млн осіб, а на початку XIX ст. зросла до 6,4 млн. Західних українців австрійська влада в офіційних документах називала рутенами, а вони самі себе - русинами. Упродовж XIX ст. серед галицьких і буковинських русинів набуло поширення нове національне ім'я - українці. Однак у Закарпатті українське населення як і тоді, так і зараз, називає себе русинами. Населення заселених українцями комітатів Закарпаття налічувало близько 250 тис. осіб, із яких 40% складали русини. З 2,2 млн населення Східної Галичини українці становили приблизно 71%. У Буковині жило близько 75 тис. осіб, із яких українці становили 69%. Щодо релігійної належності, сповідуючи християнство, українці Буковини, як і Наддніпрящини, були православними, а Галичини й Закарпаття - греко-католиками.
Соціальне становище українців під владою Російської імперії
Більшість українського населення Лівобережжя та Слобожанщини становили нащадки козаків та селян. Козаки, які після ліквідації козацьких полків залишили військову службу, отримали статус особисто вільних селян. Більшість колишньої козацької старшини була зрівняна в правах із російським дворянством. Звичайні селяни втратили особисту свободу й стали кріпаками. На Правобережжі поляки у складі населення налічували лише 5%, але посідали в краї панівне становище. Більшість працездатного населення Півдня України складали державні селяни та іноземні колоністи. Вони були особисто вільними, володіли земельними наділами, могли продавати й купувати землю, сплачували податки державі. Кріпосні селяни становили близько 6,5% жителів краю.
Більшість українського населення Лівобережжя та Слобожанщини становили нащадки козаків та селян. Козаки, які після ліквідації козацьких полків залишили військову службу, отримали статус особисто вільних селян. Більшість колишньої козацької старшини була зрівняна в правах із російським дворянством. Звичайні селяни втратили особисту свободу й стали кріпаками. На Правобережжі поляки у складі населення налічували лише 5%, але посідали в краї панівне становище. Більшість працездатного населення Півдня України складали державні селяни та іноземні колоністи. Вони були особисто вільними, володіли земельними наділами, могли продавати й купувати землю, сплачували податки державі. Кріпосні селяни становили близько 6,5% жителів краю.