Loading...
Віртуальна подорожLoading...
![](https://assets.api.bookcreator.com/Q8bb7ndJcYNA3Mx7VIUHpjrL5zs1/books/JD9k2zRsRfa6E7GwxmSENA/assets/fn3PLUxpQeymtoY7oOhoQA.jpeg?width=810&height=514)
![](/_next/static/media/shadow-light.2e386fee.png)
![](/_next/static/media/shadow-brighten.a2a9d200.png)
Ляшук Алла Борисівна,
викладач-методист природничих дисциплін
Левченко Мілана Сергіївна,
студентка 141 групи
Коростишівський педагогічний
фаховий коледж імені І.Я.Франка
Житомирської обласної ради
м.Коростишів
Розташування: Житомирська область, Овруцький та Олевський райони
Площа: 20104,0 га
Підпорядкування: Державний комітет лісового господарства України
Поштова адреса: 11122, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Селезівка
Тел.: (04148) 3-42-88; 5-12-83
Площа: 20104,0 га
Підпорядкування: Державний комітет лісового господарства України
Поштова адреса: 11122, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Селезівка
Тел.: (04148) 3-42-88; 5-12-83
![](https://assets.api.bookcreator.com/Q8bb7ndJcYNA3Mx7VIUHpjrL5zs1/books/JD9k2zRsRfa6E7GwxmSENA/assets/9zrS4gdxRZ6yIfIYwoCdtA.jpeg?width=410&height=308)
Поліський природний заповідник було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 12 листопада 1968 року № 568.
Площа заповідника становить 20104,0 га, площа його охоронної зони – 14146,0 га.
Заповідник розташований у північно-західній частині Центрального, або Житомирського, Полісся України. Це типовий і, разом з тим, унікальний куточок мальовничої поліської природи у межиріччі р. Уборті та її притоки – р. Болотниці. Територія заповідника знаходиться на межі Українського кристалічного щита та Прип’ятьської низовини. Основу геологічної будови становлять докембрійські породи (граніти, гнейси, лабрадорити, кварцити, габро). Ґрунтоутворювальними породами є насамперед четвертинні відклади кайнозою, представлені водно-льодовиковими та алювіальними пісковиками дніпровського зледеніння, а також сучасний алювій і органогенні утворення – торфовища.
Площа заповідника становить 20104,0 га, площа його охоронної зони – 14146,0 га.
Заповідник розташований у північно-західній частині Центрального, або Житомирського, Полісся України. Це типовий і, разом з тим, унікальний куточок мальовничої поліської природи у межиріччі р. Уборті та її притоки – р. Болотниці. Територія заповідника знаходиться на межі Українського кристалічного щита та Прип’ятьської низовини. Основу геологічної будови становлять докембрійські породи (граніти, гнейси, лабрадорити, кварцити, габро). Ґрунтоутворювальними породами є насамперед четвертинні відклади кайнозою, представлені водно-льодовиковими та алювіальними пісковиками дніпровського зледеніння, а також сучасний алювій і органогенні утворення – торфовища.
![](https://assets.api.bookcreator.com/Q8bb7ndJcYNA3Mx7VIUHpjrL5zs1/books/JD9k2zRsRfa6E7GwxmSENA/assets/7DUb0PUURPStJ0Q-TNvA7w.jpeg?width=762&height=571)
Рельєф заповідника – це поєднання високих піщаних гряд, дюн і валів, що утворилися в льодовиковий період, та понижень між ними, які зайняті сфагновими болотами. Переважають дерново-середньопідзолисті піскові та глинисто-піскові ґрунти різного ступеню оглеєння, а в пониженнях – торф.