Ляшук Алла Борисівна,
викладач-методист природничих дисциплін
Левченко Мілана Сергіївна,
студентка 141 групи
Коростишівський педагогічний
фаховий коледж імені І.Я.Франка
Житомирської обласної ради
м.Коростишів
Розташування: Житомирська область, Овруцький та Олевський райони
Площа: 20104,0 га
Підпорядкування: Державний комітет лісового господарства України
Поштова адреса: 11122, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Селезівка
Тел.: (04148) 3-42-88; 5-12-83
Площа: 20104,0 га
Підпорядкування: Державний комітет лісового господарства України
Поштова адреса: 11122, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Селезівка
Тел.: (04148) 3-42-88; 5-12-83
![](https://assets.api.bookcreator.com/Q8bb7ndJcYNA3Mx7VIUHpjrL5zs1/books/JD9k2zRsRfa6E7GwxmSENA/assets/9zrS4gdxRZ6yIfIYwoCdtA.jpeg?width=410&height=308)
Поліський природний заповідник було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 12 листопада 1968 року № 568.
Площа заповідника становить 20104,0 га, площа його охоронної зони – 14146,0 га.
Заповідник розташований у північно-західній частині Центрального, або Житомирського, Полісся України. Це типовий і, разом з тим, унікальний куточок мальовничої поліської природи у межиріччі р. Уборті та її притоки – р. Болотниці. Територія заповідника знаходиться на межі Українського кристалічного щита та Прип’ятьської низовини. Основу геологічної будови становлять докембрійські породи (граніти, гнейси, лабрадорити, кварцити, габро). Ґрунтоутворювальними породами є насамперед четвертинні відклади кайнозою, представлені водно-льодовиковими та алювіальними пісковиками дніпровського зледеніння, а також сучасний алювій і органогенні утворення – торфовища.
Площа заповідника становить 20104,0 га, площа його охоронної зони – 14146,0 га.
Заповідник розташований у північно-західній частині Центрального, або Житомирського, Полісся України. Це типовий і, разом з тим, унікальний куточок мальовничої поліської природи у межиріччі р. Уборті та її притоки – р. Болотниці. Територія заповідника знаходиться на межі Українського кристалічного щита та Прип’ятьської низовини. Основу геологічної будови становлять докембрійські породи (граніти, гнейси, лабрадорити, кварцити, габро). Ґрунтоутворювальними породами є насамперед четвертинні відклади кайнозою, представлені водно-льодовиковими та алювіальними пісковиками дніпровського зледеніння, а також сучасний алювій і органогенні утворення – торфовища.
Loading...
![](https://assets.api.bookcreator.com/Q8bb7ndJcYNA3Mx7VIUHpjrL5zs1/books/JD9k2zRsRfa6E7GwxmSENA/assets/7DUb0PUURPStJ0Q-TNvA7w.jpeg?width=762&height=571)
Loading...
Рельєф заповідника – це поєднання високих піщаних гряд, дюн і валів, що утворилися в льодовиковий період, та понижень між ними, які зайняті сфагновими болотами. Переважають дерново-середньопідзолисті піскові та глинисто-піскові ґрунти різного ступеню оглеєння, а в пониженнях – торф.Loading...
![](https://assets.api.bookcreator.com/Q8bb7ndJcYNA3Mx7VIUHpjrL5zs1/books/JD9k2zRsRfa6E7GwxmSENA/assets/7JymEDshTvqI3eRUALsQWw.jpeg?width=684&height=514)
Loading...
Клімат у районі розміщення заповідника помірно вологий, континентальний, з теплим, помірно вологим літом і м’якою хмарною зимою. Середня літня температура повітря становить +17 °С з абсолютним максимумом +33 °С, середня зимова – -7 °С з абсолютним мінімумом -36°С. Річна сума опадів коливається від 510 до 1070 мм.![](https://assets.api.bookcreator.com/Q8bb7ndJcYNA3Mx7VIUHpjrL5zs1/books/JD9k2zRsRfa6E7GwxmSENA/assets/vkpJLT0UQ2S6skU1Q7Bxug.jpeg?width=654&height=492)
Рівень ґрунтових вод на пониженнях становить лише 0,2-0,5 м, а на підвищеннях – до 15 м. Тут зустрічається значна кількість джерел. Здебільшого води їх поглинаються болотами, інколи вони живлять струмки, які впадають у річки заповідника або губляться в болотах. З часів осушувально-меліоративної кампанії тут збереглися неглибокі канави, якими вода збігає з боліт. В окремих місцях на територію заповідника заходять глибокі канави (загальна їх протяжність становить 7 км) меліоративних систем.
![](https://assets.api.bookcreator.com/Q8bb7ndJcYNA3Mx7VIUHpjrL5zs1/books/JD9k2zRsRfa6E7GwxmSENA/assets/9PxsKp5YRmSPKkl3Vow99A.jpeg?width=616&height=463)
Такі фізико-географічні умови стали визначальними для формування на цій території своєрідного бореального рослинного комплексу з переважанням соснових лісів і сфагнових боліт.
У минулому ця місцевість була ще більше заболоченою із суцільним бездоріжжям і непрохідними хащами з грузькими болотами. З часом її природні екосистеми зазнавали антропогенного впливу. У роки війни значні площі лісів були вирубані і спалені, а в 60-ті роки землі заповідника зачепила осушувальна меліорація, що, звичайно, не могло не вплинути на його природні комплекси.
У минулому ця місцевість була ще більше заболоченою із суцільним бездоріжжям і непрохідними хащами з грузькими болотами. З часом її природні екосистеми зазнавали антропогенного впливу. У роки війни значні площі лісів були вирубані і спалені, а в 60-ті роки землі заповідника зачепила осушувальна меліорація, що, звичайно, не могло не вплинути на його природні комплекси.
![](https://assets.api.bookcreator.com/Q8bb7ndJcYNA3Mx7VIUHpjrL5zs1/books/JD9k2zRsRfa6E7GwxmSENA/assets/hjCgNFVWTy6pouAPVhpltQ.jpeg?width=677&height=506)
У заповіднику представлені як типові для Полісся рослинні угруповання, так і унікальні, які більше не зустрічаються ніде в Україні. До останніх належать, зокрема, бореальні (північні) угруповання – лісові та болотні.
З давніх-давен на цій території переважали соснові ліси, які нині займають 77,1 % площі вкритих лісом земель заповідника. Частка березових лісів становить 16,8 %, а вільхових та інших – 6,1 % лісовкритих площ.
З давніх-давен на цій території переважали соснові ліси, які нині займають 77,1 % площі вкритих лісом земель заповідника. Частка березових лісів становить 16,8 %, а вільхових та інших – 6,1 % лісовкритих площ.
![](https://assets.api.bookcreator.com/Q8bb7ndJcYNA3Mx7VIUHpjrL5zs1/books/JD9k2zRsRfa6E7GwxmSENA/assets/dB8IBqxgSGmrAIXKG1Y-nQ.jpeg?width=503&height=377)
Розподіл рослинних угруповань у заповіднику визначається глибиною залягання ґрунтових вод, тобто розміщенням ценозу на певному елементі рельєфу: на піщаній дюні, її схилі, у міждюнній улоговині тощо. Привершинні ділянки піщаних дюн зайняті лишайниковими борами (біломошниками), рідкісними для України. Сосни тут низькі, у віці 50-70 років мають висоту не більше 10 м. Ґрунтозахисне значення цих угруповань значне, хоч ці ценози і вважаються найбіднішими на Поліссі.
На більш понижених ділянках рельєфу сформувалися соснові ліси з чорницею, брусницею, вересом та зеленим мохом. У міждюнних улоговинах ростуть сосняки довгомошні та сфагнові. В заплавах річок зосереджені березові та березово-вільхові ліси, подекуди з домішкою осики. У південно-східній частині заповідника є ділянки осикових, дубових і дубово-соснових лісів.
На більш понижених ділянках рельєфу сформувалися соснові ліси з чорницею, брусницею, вересом та зеленим мохом. У міждюнних улоговинах ростуть сосняки довгомошні та сфагнові. В заплавах річок зосереджені березові та березово-вільхові ліси, подекуди з домішкою осики. У південно-східній частині заповідника є ділянки осикових, дубових і дубово-соснових лісів.
![](https://assets.api.bookcreator.com/Q8bb7ndJcYNA3Mx7VIUHpjrL5zs1/books/JD9k2zRsRfa6E7GwxmSENA/assets/u04oNac2RW6J22s1UuAGAQ.jpeg?width=383&height=264)
![](https://assets.api.bookcreator.com/Q8bb7ndJcYNA3Mx7VIUHpjrL5zs1/books/JD9k2zRsRfa6E7GwxmSENA/assets/hY1eXjoDRAGmlVMy7uLNPg.jpeg?width=370&height=277)
![](https://assets.api.bookcreator.com/Q8bb7ndJcYNA3Mx7VIUHpjrL5zs1/books/JD9k2zRsRfa6E7GwxmSENA/assets/QG8FanZ4TPeK6tKT7F0etQ.jpeg?width=437&height=292)
Переважають у заповіднику типові поліські болота, більшість яких належить до мезотрофних. Загалом площа боліт і заболочених лісів становить близько 5 тис. га. Це насамперед рідколісні осоково-сфагнові болотні комплекси. Унікальними є опуклі оліготрофні болота, де домінують бурі й червоні сфагнові мохи. На болотному масиві Спуди ростуть льодовикові реліктові та арктобореальні види, зокрема шейхцерія болотна та журавлина дрібноплода.