Book Creator

Українська народна казка – Ріпка

by cerasela ursuleanu

Cover

Loading...
Українська народнаказка – Ріпка
 
Loading...
Був собі дід Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби дочечка
Мінка, а в дочки собачка Хвін-ка, а в собачки товаришка — киця Варварка, а вкиці вихованка — мишка Сіроманкам
Раз весною взяв дід мотику, скопав у городі грядку велику, гною трохи наносив,грабельками підпушив, зробив пальцем дірку та й посадив ріпку.
Працював дід не марно: зійшла ріпка гарно. Щодень ішов дід у город, набравши води повен рот, свою ріпку поливав, їй до життя охоти Додавав.
Був собі дід Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби дочечка
Мінка, а в дочки собачка Хвін-ка, а в собачки товаришка — киця Варварка, а вкиці вихованка — мишка Сіроманкам
Раз весною взяв дід мотику, скопав у городі грядку велику, гною трохи наносив,грабельками підпушив, зробив пальцем дірку та й посадив ріпку.
Працював дід не марно: зійшла ріпка гарно. Щодень ішов дід у город, набравши води повен рот, свою ріпку поливав, їй до життя охоти Додавав.
Росла дідова ріпка,росла! Зразу така, як мишка, була, потім як кулак, потім як буряк, потім як
два, а нарештіі стала така, як дідова голова. Тішиться дід, аж не знає, де
стати. «Час,— каже,— нашу ріпку рвати».
Пішов він на город — гуп, гуп! Узяв ріпку за зелений чуб; тягне руками, вперся
ногами, мучився, потів увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Росла дідова ріпка,росла! Зразу така, як мишка, була, потім як кулак, потім як буряк, потім як
два, а нарештіі стала така, як дідова голова. Тішиться дід, аж не знає, де
стати. «Час,— каже,— нашу ріпку рвати».
Пішов він на город — гуп, гуп! Узяв ріпку за зелений чуб; тягне руками, вперся
ногами, мучився, потів увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень.
Кличе він бабу Марушку: «Ходи, бабусю, не лежи, меніріпку вирвати поможи!»
Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за плече.Смикає дід ріпку за гичку, смикає баба діда за сорочку, працюють руками,упираються ногами — промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. .
Кличе баба дочку Мінку: «Ходи, доню, не біжи, нам ріпку вирвати поможи!»Пішли вони на город — гуп, гуп! Узяв дід ріпку за чуб, баба діда за сорочку,дочка бабу за торочку — тягнуть руками, упираються ногами, промучились увесь
день, а ріпка сидить у землі, як пень
PrevNext