Творча біографія митця
Коротко про письменника
Юрій Іванович Яновський
(1902-1954)
неоромантик Народився 27 серпня 1902р. в с. Майєровому у заможній селянській родині. Вчився у Єлизаветградському реальному училищі У 1922р. оселився в Києві та поступив на електротехнічний факультет Політехнічного інституту. 1 травня 1922р. в газеті «Пролетарська правда» надрукований перший вірш «Море» (за підписом Георгій Ней). 1924р. — кореспондент газети «Більшовик» Переїжджає до Харкова, де стає редактором ВУФКУ. У 1926р. з’являється фільм «Гамбург» за сценарієм Яновського. Переїжджає до Одеси і знову до Харкова. Таврують як «націоналіста», через що пише роман-вибачення «Вершники». За роман «Мир» знову звинувачують у націоналізмі та звільнюють з посади редактора. 16 лютого 1954р. прем’єра п’єси «Дочка прокурора» 25 лютого 1954р. помирає.
Твори: «Дитинство», «Шаланда в морі», « Подвійне коло» - 1922р.
Перший вірш «Море» -1924р., поезія «Дзвін» - 1925р., книжка оповідань «Мамутові бивні» -1927р., новела «Поворот» - 1927р., повість «Байгород» -1928р., поезія «Прекрасна УТ»(Україна трудова) - 1928р., роман «Майстер корабля» - 1930р. , роман «Чотири шаблі» - 1935р., роман у новелах «Вершники», (роман-вибачення) - п’єса «Дума про Британку» - 1940р., збірка оповідань «Короткі історії» -1946р. роман «Жива вода»
Юрій Іванович Яновський
(1902-1954)
неоромантик Народився 27 серпня 1902р. в с. Майєровому у заможній селянській родині. Вчився у Єлизаветградському реальному училищі У 1922р. оселився в Києві та поступив на електротехнічний факультет Політехнічного інституту. 1 травня 1922р. в газеті «Пролетарська правда» надрукований перший вірш «Море» (за підписом Георгій Ней). 1924р. — кореспондент газети «Більшовик» Переїжджає до Харкова, де стає редактором ВУФКУ. У 1926р. з’являється фільм «Гамбург» за сценарієм Яновського. Переїжджає до Одеси і знову до Харкова. Таврують як «націоналіста», через що пише роман-вибачення «Вершники». За роман «Мир» знову звинувачують у націоналізмі та звільнюють з посади редактора. 16 лютого 1954р. прем’єра п’єси «Дочка прокурора» 25 лютого 1954р. помирає.
Твори: «Дитинство», «Шаланда в морі», « Подвійне коло» - 1922р.
Перший вірш «Море» -1924р., поезія «Дзвін» - 1925р., книжка оповідань «Мамутові бивні» -1927р., новела «Поворот» - 1927р., повість «Байгород» -1928р., поезія «Прекрасна УТ»(Україна трудова) - 1928р., роман «Майстер корабля» - 1930р. , роман «Чотири шаблі» - 1935р., роман у новелах «Вершники», (роман-вибачення) - п’єса «Дума про Британку» - 1940р., збірка оповідань «Короткі історії» -1946р. роман «Жива вода»
Письменник і кіно
Loading...
Романтизована стихія національно-визвольного руху.роман "Майстер корабля"
Loading...
Роман в новелах "Вершники" Роман "Чотири шаблі"
Аналіз роману “Майстер корабля”
Рід літератури: епос.
Жанр: автобіографічний роман.
Тема: роздуми митця про сенс земного буття, загадковість і велич людської душі, її поривання до гармонії та краси шляхом осягнення і минулого, і майбутнього; теми жінки, кохання.
Ідея: утвердження торжества молодості, енергії, краси, щастя і творчості, непереможного життєлюбства; поетизація вільного творчого начала в українській людині, пробудженій до нового життя.
Композиційно-стильові особливості: в основі роману — власний досвід роботи письменника на Одеській кіностудії в 1925-1927 рр. та його співпраця з В. Кричевським, П. Нечесою, О. Довженком та Ітою Пензо, які згодом стали прототипами головних героїв: То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно) — сам Юрій Яновський, Сев — режисер О. Довженко
Професор — художник, знавець старовини професор В. Кричевський
Директор — Павло Нечеса (очолював кінофабрику)
Тайах — відома балерина Іта Пензо, пізніше репресована, подобалася Довженкові та Яновському
Богдан — актор Григорій Гричер
Місто — портова Одеса, тодішній «Голлівуд на березі Чорного моря».
Незвичний, новий для української літератури сюжет.
У романтичному творі є і любовна колізія, і Прекрасна Дама. Тут це загадкова танцівниця Тайах, у яку закохані Сев, То-Ма-Кі та Богдан. Це сильні, вольові натури, якими і мають бути романтичні герої.
Любовна сюжетна лінія у творі є втіленням етичного кредо митця, який сповідує культ жіночності, вірної дружби, краси людських взаємин.
Роман “Майстер корабля” (1928) з’явився о тій порі, коли багато українських письменників, слідом за М. Хвильовим, який відверто поставив питання “Камо грядеши?”, “Україна чи Малоросія?”, шукали відповіді на них. Яким шляхом розвиватиметься тепер українська нація і культура зокрема?
Саме тоді з’являються романи В. Підмогильного “Місто”, “Невеличка драма”, М. Івченка “Робітні сили”, Є. Плужника “Недуга”, В. Винниченка “Сонячна машина”, М. Хвильового “Санаторійна зона”, “Вальдшнепи”, в яких провідне місце відводиться творчій інтелігенції, власне, еліті суспільства.
Це абсолютно не збігалося із нав’язуваною більшовицькою ідеологією правлячою роллю робітничого класу як гегемона. В цьому ж ряду і роман “Майстер корабля” Юрія Яновського.
Це був абсолютно новаторський (за змістом і формою) твір в українській літературі. Вплив зарубіжної романтичної класики відчувається тільки на рівні світоглядному, що лише розширило художні обрії роману.
Композиція досить вільна, роман ніби розбудовується на очах. Незвична форма оповіді – монолог-сповідь сімдесятилітнього То-Ма-Кі, який згадує свою далеку молодість, пов’язану з кіномистецтвом. Читач мандрує разом із героями з майбутнього в минуле. Таємничі, часом небезпечні пригоди змінюють одна одну.
Дія відбувається то в Одесі, то в Італії, Румунії, навіть на острові Ява. Мариністичний колорит Міста, що з’явився в українській літературі чи не вперше в такому обсязі, змінюється екзотикою чужих країн.
Екзотичні також імена героїв: Тайах, Сев, То-Ма-Кі, його сини Майкл і Генрі. Автор сміливо став в опозицію до літературних трафаретів. Усе це не сподобалося тогочасній критиці.
У романтичному творі обов’язково має бути любовна колізія і Прекрасна Дама. Тут це загадкова танцівниця Тайах, в яку закохані Сев, То-Ма-Кі та Богдан. Усі вони готові впасти їй до ніг. Це сильні, вольові натури, якими і мають бути романтичні герої.
Любовна сюжетна лінія у творі є втіленням етичного кредо митця, який сповідує культ жіночності, вірної дружби, краси людських взаємин.
“Майстер корабля” написаний відчайдушним романтиком, залюбленим у море, життя, людей, письменником, що вміє “горіти” над твором. Тут утверджується “романтика вітаїзму”, непереможне життєлюбство, до якого закликав у статтях М. Хвильовий і яке наснажувало багатьох митців 20-х рр. Ю. Яновський опоетизував вільне творче начало в українській людині, розбудженій до нового життя. (Це символізує будівництво вітрильника.)
Майстер на носі корабля – дерев’яна фігурка із профілем жінки, яка веде його вперед, оберігає від рифів. Що повинна взяти з собою в подальшу дорогу українська нація? Який багаж духовності, які морально-етичні вартості? Що буде оберігати її в майбутньому? Ці проблеми і порушуються в романі.
Рід літератури: епос.
Жанр: автобіографічний роман.
Тема: роздуми митця про сенс земного буття, загадковість і велич людської душі, її поривання до гармонії та краси шляхом осягнення і минулого, і майбутнього; теми жінки, кохання.
Ідея: утвердження торжества молодості, енергії, краси, щастя і творчості, непереможного життєлюбства; поетизація вільного творчого начала в українській людині, пробудженій до нового життя.
Композиційно-стильові особливості: в основі роману — власний досвід роботи письменника на Одеській кіностудії в 1925-1927 рр. та його співпраця з В. Кричевським, П. Нечесою, О. Довженком та Ітою Пензо, які згодом стали прототипами головних героїв: То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно) — сам Юрій Яновський, Сев — режисер О. Довженко
Професор — художник, знавець старовини професор В. Кричевський
Директор — Павло Нечеса (очолював кінофабрику)
Тайах — відома балерина Іта Пензо, пізніше репресована, подобалася Довженкові та Яновському
Богдан — актор Григорій Гричер
Місто — портова Одеса, тодішній «Голлівуд на березі Чорного моря».
Незвичний, новий для української літератури сюжет.
У романтичному творі є і любовна колізія, і Прекрасна Дама. Тут це загадкова танцівниця Тайах, у яку закохані Сев, То-Ма-Кі та Богдан. Це сильні, вольові натури, якими і мають бути романтичні герої.
Любовна сюжетна лінія у творі є втіленням етичного кредо митця, який сповідує культ жіночності, вірної дружби, краси людських взаємин.
Роман “Майстер корабля” (1928) з’явився о тій порі, коли багато українських письменників, слідом за М. Хвильовим, який відверто поставив питання “Камо грядеши?”, “Україна чи Малоросія?”, шукали відповіді на них. Яким шляхом розвиватиметься тепер українська нація і культура зокрема?
Саме тоді з’являються романи В. Підмогильного “Місто”, “Невеличка драма”, М. Івченка “Робітні сили”, Є. Плужника “Недуга”, В. Винниченка “Сонячна машина”, М. Хвильового “Санаторійна зона”, “Вальдшнепи”, в яких провідне місце відводиться творчій інтелігенції, власне, еліті суспільства.
Це абсолютно не збігалося із нав’язуваною більшовицькою ідеологією правлячою роллю робітничого класу як гегемона. В цьому ж ряду і роман “Майстер корабля” Юрія Яновського.
Це був абсолютно новаторський (за змістом і формою) твір в українській літературі. Вплив зарубіжної романтичної класики відчувається тільки на рівні світоглядному, що лише розширило художні обрії роману.
Композиція досить вільна, роман ніби розбудовується на очах. Незвична форма оповіді – монолог-сповідь сімдесятилітнього То-Ма-Кі, який згадує свою далеку молодість, пов’язану з кіномистецтвом. Читач мандрує разом із героями з майбутнього в минуле. Таємничі, часом небезпечні пригоди змінюють одна одну.
Дія відбувається то в Одесі, то в Італії, Румунії, навіть на острові Ява. Мариністичний колорит Міста, що з’явився в українській літературі чи не вперше в такому обсязі, змінюється екзотикою чужих країн.
Екзотичні також імена героїв: Тайах, Сев, То-Ма-Кі, його сини Майкл і Генрі. Автор сміливо став в опозицію до літературних трафаретів. Усе це не сподобалося тогочасній критиці.
У романтичному творі обов’язково має бути любовна колізія і Прекрасна Дама. Тут це загадкова танцівниця Тайах, в яку закохані Сев, То-Ма-Кі та Богдан. Усі вони готові впасти їй до ніг. Це сильні, вольові натури, якими і мають бути романтичні герої.
Любовна сюжетна лінія у творі є втіленням етичного кредо митця, який сповідує культ жіночності, вірної дружби, краси людських взаємин.
“Майстер корабля” написаний відчайдушним романтиком, залюбленим у море, життя, людей, письменником, що вміє “горіти” над твором. Тут утверджується “романтика вітаїзму”, непереможне життєлюбство, до якого закликав у статтях М. Хвильовий і яке наснажувало багатьох митців 20-х рр. Ю. Яновський опоетизував вільне творче начало в українській людині, розбудженій до нового життя. (Це символізує будівництво вітрильника.)
Майстер на носі корабля – дерев’яна фігурка із профілем жінки, яка веде його вперед, оберігає від рифів. Що повинна взяти з собою в подальшу дорогу українська нація? Який багаж духовності, які морально-етичні вартості? Що буде оберігати її в майбутньому? Ці проблеми і порушуються в романі.
Висловлювання відомих людей про творчість Юрія Яновського
«...У Яновського вийшло у світ багато творів, але писав він протягом свого життя одну книгу — книгу мудрого великого Буття» (М. Строковський). «Я любив романтичні твори Юрія Яновського — і вся його особа була оповита для мене романтичним серпанком» (А. Кацнельсон). «Юрій Яновський — наша національна гордість» (М. Шумило). «Яка ж то була напрочуд приваблива людина!.. Стриманий і м’який, надзвичайно простий і привітливий у стосунках з людьми, з товаришами, скромний і вдумливий...» (Н. Забіла). «Письменницький талант Юрія Яновського, наскрізь пройнятий поезією українського народу, завжди викликав у нас справжню радість за українську літературу...» (П. Панч). «Дбайливо, з великою любов’ю ставився письменник до слова. Варіюючи, відбираючи, він нанизував їх, як намистинки, одне до одного, будучи до себе безмірно вимогливим. Щоб оновити відчуття мови, почути її з народних вуст, він любив поринати в саму гущу народу» (Т. Яновська). «До безуму люблю степ. Кожен свій день устаю з бажанням їхати за моря і сині обрії. Лягаю теж із цим. Люблю багато ходити. Всі мої бажання скеровані на те, як би побачити побільше світу! Мандри мене тягнуть» (Ю. Яновський).
Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/ya/yurij-yanovskij/3429-dumki-pro-tvorchist-yuriya-yanovskogo Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua
«...У Яновського вийшло у світ багато творів, але писав він протягом свого життя одну книгу — книгу мудрого великого Буття» (М. Строковський). «Я любив романтичні твори Юрія Яновського — і вся його особа була оповита для мене романтичним серпанком» (А. Кацнельсон). «Юрій Яновський — наша національна гордість» (М. Шумило). «Яка ж то була напрочуд приваблива людина!.. Стриманий і м’який, надзвичайно простий і привітливий у стосунках з людьми, з товаришами, скромний і вдумливий...» (Н. Забіла). «Письменницький талант Юрія Яновського, наскрізь пройнятий поезією українського народу, завжди викликав у нас справжню радість за українську літературу...» (П. Панч). «Дбайливо, з великою любов’ю ставився письменник до слова. Варіюючи, відбираючи, він нанизував їх, як намистинки, одне до одного, будучи до себе безмірно вимогливим. Щоб оновити відчуття мови, почути її з народних вуст, він любив поринати в саму гущу народу» (Т. Яновська). «До безуму люблю степ. Кожен свій день устаю з бажанням їхати за моря і сині обрії. Лягаю теж із цим. Люблю багато ходити. Всі мої бажання скеровані на те, як би побачити побільше світу! Мандри мене тягнуть» (Ю. Яновський).
Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/ya/yurij-yanovskij/3429-dumki-pro-tvorchist-yuriya-yanovskogo Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua
Аналіз роману "Вершники"
Аналіз роману Чотири шаблі"