Літературний Ізмаїл

"Поміж Дунаєм і Дністром": богат талантами наш дом, что Украиной мы зовём!

Письменники та поети Ізмаїла

Михайло Василюк
Євген Маслов
Надія Паршихіна
Марина Копаной
Ізабелла Воронова
Таміла Кибкало
Сергій Льовін
Оксана Картельян
Інна Степанова (Гітаріна)

ЗАПОВІТНЕ
Ніжне серце своє
покладу на долоню бандури.
Віщі струни дзвінкі
хай, мов жили, озвучує кров.
Хай співоча вона,
що з козацької вийшла натури,
що з народу прийшла –
у народ повертається знов.
У народ – до людей!
В людях сила й окрилена правда.
Може, в них озоветься
відлунням правдивий привіт.
Річ не в тім, похвала чи хула,
тільки б щира порада –
лиш вона розпогоджує серце,
як маковий цвіт.
Опадуть пелюстки
пісняревого серця палкого,
кожна з тих пелюсток
стане піснею, що б не було.
І нічого, що потім
не знатимуть імені мого, –
ніжне серце моє
на долоні бандури цвіло.

Євген Анатолійович Маслов

народився в 1949 році в далекому і спекотному Узбекистані. Місто Каган, що в кількох кілометрах від стародавньої Бухари, відомий як великий залізно дорожній вузол. Мама Євгена, Ганна Іванівна, була медсестрою місцевої лікарні. Батька, солдата Великої Вітчизняної війни, Женя позбувся рано: Анатолій Григорович помер від військових ран, коли синові було трохи більше 2 -х років. Батька замінив вітчим - Ісмаїл Мамедович Зульфігаров, людина важкої долі, але найвищих душевних якостей, що став, як зізнається сам Євген, одним з найдорожчих людей в його житті.

Після закінчення школи в 1968 році Є. Маслов вступив на факультет російської філології Бухарського госпедінстітута (нині університету). Сюди його привела гуманітарна жилка, любов до поезії, перші досліди власного літературного письменництва. По закінченні інституту Євген працював вчителем російської мови у сільській школі сел. Кумушкент Вабкентского району. Потім служив в армії, півтора року працював у Каганському районній газеті, де отримав перші навички журналістської праці.
У 1975 році приїхав на постійне проживання на Україну, в місто Ізмаїл, і ось вже 35 років трудиться на ниві журналістики: спочатку в районній газеті, а потім - в обласній газеті «Одеські вісті» як власкора по Ізмаїлу та Ізмаїльському району.

Край привольный! Здесь, в дельте Дуная,
Слишком много сошлось и сплелось.
Доля-долюшка наша земная,
Где же проходит душевная ось?
В Придунайских краях многоплемъя?
Иль в далёкой, давнишней стране,
Где в пустыне - моё откровенье,
Город детства — как в сказочном сне?
Где мечети во славу пророка,
Где, сквозь плавь полуденной жары,
Чары древности, чары Востока,
Чары старой, как мир, Бухары?