Книга пам'яті

КНИГА ПАМ'ЯТІ

Вже вкотре ранить серце
Із болем звістка про дітей
Які навчались, жить хотіли, але...
Прийшла війна на Україну
І воїнами стали, щоб діти їхні -
Змогли рости в країні вільній
Щоб сива ненька, бавила онуків.
Але кати, ті що колись "братами" звались
Прийшли вбивати волю, і дітей!
вам не зламати нашу ВОЛЮ жити -
Під вільним, мирним небом України!
А Ви синочки спіть спокійно
Нехай Вам Матір Божа наспіва пісень
Нехай хмаринки Вас колишуть,
А ми молитимось за Вас!

Наш біль. Наша гордість.

Народження дитини - найбільше щастя для батьків. На дітях замикається Всесвіт. Маленькі ростуть. Згодом батьки передають своїх дітей у дбайливі вчительські руки. Училище зустрічає їх, бере у свою велику родину, щоб навчити добра, щоб виховати для добра, згодом провести, вродливих і розумних, по одній із тисячі доріг у широкий світ. Проводжає і чекає усіх своїх випускників на зустрічі.
Вікторе! Руслане! Віталію! Ігоре! Олександре!
Володимире! Олександре! Володимире! Олександре! Федоре! Олександре! Андрію! Олександре! Володимире! Сергію! Романе! Сергію! Романе! Степане! Сергію! Андрію! Сергію!
Не озоветесь, хоч кличемо ми вас.
Не повернетесь, хоча чекали та будемо чекати
Вас кожен день і кожен час...
Ви нічого в житті не хотіли, хотіли тільки жити, але не прожили навіть того, що накувала зозуля. Ви відмовилися від щастя і мрій, коли вас покликала сльоза Батьківщини. Золоте пшеничне поле під глибоким, як погляд, блакитним небом. Це наша Україна. Усе може рідна земля: нагодувати теплим хлібом, напоїти чистою джерельною водою, здивувати своєю красою. І тільки захистити сама себе рідна земля не може.
Захист Вітчизни - це борг та обов’язок тих, хто їсть її хліб, п’є її воду, милується її красою.

Коли на Сході України Росія почала брудну, неоголошену війну, Віктор ГУМЕНЮК, Руслан МІЩЕНКО, Віталій СТУПКО, Ігор ХОРТЮК, Олександр ОНУФРІЙЧУК, Олександр ЛАДНИЙ, Володимир ГЛУЩУК, Олександр КУПРІЯНОВ, Володимир ШПАК, Олександр ПУСТОВИЙ, Олександр ЧЕРНІЦИН, Федір КУФТІН. Андрій СЛАВСЬКИЙ, Володимир БІЛОЗОР, Сергій КЕЛЕРЦ, Сергій ГРУШКО, Андрій ХОМЕНКО, Роман КРАВЧУК, Сергій ЗІНИЧ, Степан ПЕРЕСАДА, Сергій КУКУРУЗА, Андрій ТИМОЩУК випускники ДНЗ "Тетіївське ПТУ", пішли виконувати обов’язок чоловіка і сина своєї землі - пішли захищати Батьківщину.
«Якщо не я, то хто?» саме так вони відповідали, на питання: "Чому ВИ пішли на війну?", - бо любили свою Україну. Любили просто. Просто, без присяг пішли за рідну землю умирати.
Війна - це найстрашніше, що придумали люди. Вона завжди приходить непрошеною. Заходить не стукаючи. Забирає не питаючи. За собою залишає сльози і смерть.

У війни холодні очі. У війни свій рахунок, своя безжалісна арифметика. Війна невблаганна. Людство страшенно збідніло: збідніло на кожного, хто загинув.
Всесвіт осліпнув: погасли їхні зорі, їхні долі. Тому сьогодні так тяжко збагнути, що в житті нас менше, ніж мало бути.
Не загояться рани батьків, які виняньчили синів і доньок. Не притупиться біль непоправної втрати. Наша вдячна пам'ять завжди буде берегти всіх шляхетних своїх дітей.
Ви не вийшли з того бою.
Ви не стали на коліна.
Ви зробили все для того,
Щоб не вмерла Україна!

СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!