Козацькими шляхами Кіровоградщини

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ АГРАРНИЙ ЛІЦЕЙ

Козацькими шляхами

Кіровоградщини

Бог не без милості, козак не без долі

зміст

Вступне слово...........................................3

Золоті сторінки далеких епох................4

Олександрія...............................................5

с. Попельнасте..........................................6

Світловодський район.............................7

Мала Виска..................................................8

Холодний Яр................................................9

Новомиргород...........................................10

Добро,любов,дружба................................11

Віночок козацьких пісень........................12

Водограй вікторин.....................................14

Список використаних джерел.................16

Вступне слово

З нагоди свят Покрови Божої Матері, Дня українського козацтва та Дня захисників і захисниць України, Олександрійський професійний
аграрний ліцей долучився до участі у створенні електронної книги «Козацькими шляхами Кіровоградщини».
Дане видання висвітлює традиції і звичаї українського козацтва нашого регіону.
Користувачі книги, мають змогу дізнатися про життя, побут і традиції славетних козаків в різних регіонах нашого краю, ознайомитися з Віночком козацьких пісень, розв’язати Водограй вікторин даної тематики.
Головна тема цієї книги полягає у тому,що ДОБРО,ЛЮБОВ,ДРУЖБА-завжди перемагає зло і негаразди !

ЗОЛОТІ СТОРІНКИ ДАЛЕКИХ ЕПОХ

Наша культура започаткована надзвичайно давно. У 1616 році маємо започатковану вищу освіту в Україні, а в Росії - це було темне царство; російські царі цього періоду навіть не вміли підписатися, були безграмотними і на документах державної ваги ставили хрестики. В 1654 році сірійський представник вищого духовенства Павло Алепський, подорожуючи через Умань до Києва, на території теперішнього Маловисківського району, був приємно вражений, як дорослі і діти молилися, добре співали, всі вміли читати. А через 200 років, за переписом 1883 року, в Малій Висці з 3061 селянина лише 28 уміли читати і писати, письменних жінок зовсім не було. Так російський царизм „дбав” про добробут і культуру українського народу.

Виникнення козацтва.

Петро Алепський

ОЛЕКСАНДРІЯ

Друге за величиною місто області – Олександрія. Перші відомості про нього належать до 1751р. Виникло воно на території Дикого поля. За ім’ям засновника козака Уса, спочатку називалося Усівкою (його предок Ус значиться у першому козацькому реєстрі 1581р). Після створення в 1752 р. Нової Сербії населений пункт став укріпленням і почав називатися Бечея, або Беча (вона нагадувала новим мешканцям – сербам про місцевість, звідки вони прийшли). Шанець Бечея був тоді оперезаний глибоким ровом і обнесений високими земляними валами. В 1784 р. укріплення Бечея стало повітовим містом з назвою Олександрійськ (на честь великого князя Олександра), а пізніше отримало сучасну назву. За часів Січі засновано Андріївну, Вогнівку, Голованівку (Бекша), Дівоче поле, Звенигородку, Косівку, Червонокам’янку.

Олександрія | Недалечко

Олександрійський театр

с. ПОПЕЛЬНАСТЕ

Особлива біографія у Попельнастого. У письмових джерелах село згадується вперше 1765р. На території села у балці Княжі Байраки 2 травня 1648р. відбулася історична битва часів визвольної війни 1648-1654 років. Війська Богдана Хмельницького тут здобули першу перемогу над поляками, яскраво описану в літописі Григорія Грабянки. У тій битві „все польськоє військо єдино мечем убієнно, а другоє в плін... заведено”- пише літописець. В історію ця битва увійшла під назвою Жовтоводської, бо відбулася в урочищі Жовті Води. Ніякого відношення до сучасного міста Жовті Води Дніпропетровської області битва не має.

Попельнасте. Ріка життя

Пам'ятник
Т.Г. Шевченку,
с. Попельнасте

СВІТЛОВОДСЬКИЙ РАЙОН

Світловодський район. Фортеця Табурище (або вірніше Таборище) своєю назвою зобов’язана колишньому козацькому табору, який тут знаходився. З посиланням на австрійського дипломата Еріха Лясоту робиться висновок, що поселення це вже існувало в 90-і роки XVI ст. У Таборищі бували князі київські, громили ворогів полки отамана кошового Івана Сірка, гетьманів Павла Бута (Павлюка) і Богдана Хмельницького. Ось як згадує про свій рідний край український письменник Віктор Соколов: „Поблизу міста Кременчука на високих придніпровських кручах розкинулось моє рідне село Таборище, назване так ще в ті сиві часи, коли в цих місцях стояла табором козацька вольниця. Одна з його вулиць, по якій збігали білі мазанки з крутої гори до самої річки, називається Чорноморською. Розповідають, що колись старий запорізький козак Чорномор, втративши в жорстокій січі з кримською ордою всіх своїх товаришів, піднявся вверх по Дніпру, аж сюди, до Високого каменю, який, мов величезний чорний клик якогось затонулого чудовиська стирчав посеред ріки, і тут, біля підніжжя зморшкуватої гори, що поросла дубняком, поставив собі хату. Пройшли роки, і по обидві сторони від неї довгим білим ланцюжком витяглась ціла вулиця”.

Великі ГЕТЬМАНИ України!

Іван Сірко

Павло Бут

Богдан Хмельницький

МАЛА ВИСКА

Місто Мала Виска виникло в другій половині XVIII століття. Спочатку селище називалося Кудашевим – за прізвищем поміщиці Кудашевої, якій Катерина II подарувала 918 селян і понад 8 тисяч десятин землі. Нинішню назву місто отримало від річки Малої Висі, на берегах якої розташовано. За розповідями старожилів на місці нинішнього міста був хутір Никодима. Козак Никодим мав велику сім’ю. Жителі хутора займалися землеробством, мисливством, збирали мед диких бджіл. В річці було багато риби, в степах водились зграї дрохв і іншої дичини. Родючий чорнозем неозорого степу, хороший клімат приваблювали селян, і, незважаючи на набіги татар і турків, виникали поселення. Згодом хутір став шанцем Єлисаветградського пікінерського полку.

Мала Виска | Недалечко

р.Мала Вись