Збірка про поетів міста Ізмаїла

Літературний Ізмаїл

Матеріали про місто Ізмаїл

Місто Ізмаїл

Paper stack border

*** Мені доля усміхнулась – запросила в гості музу. Я тепер вірші складаю для малечі і для друзів. Як мої радіють очі, як вони відщастя сяють, коли віршики маленькі першокласники читають. ***

*** Усміхнена, як сонечко весною, наснилась матінка – чорнява, молода. Просила я: «Поговори&nbsp;зі мною! Спідкала у житті мене біда». Вона ж, обнявши сиві мої скроні, промовила «Молись, молись. Всевишньому молися, моя доню. І він простить тобі колись. І вкаже Бог до істини дорогу, і&nbsp;візьме болі і печаль твою». І ці слова, і мамині долоні зігріли душу страдницьку мою.

Народилася у мальовничому селі на Харківщині у серпні 1937 року та була другою дочкою у родині. Після закінчення середньої школи стала студенткою Мелітопольського державного педагогічного інституту. Через п'ять років отримала диплом вчителя хімії та біології та комсомольською путівкою поїхала на цілину. 1964 року приїхала до Ізмаїла до сестри і навіки приросла серцем до краси Придунайського краю. В Ізмаїлі 22 роки працювала викладачем кафедри хімії загальнотехнічного факультету Одеського технологічного інституту холодильної промисловості. Вірші почала писати після сорока років. Автор багатьох дитячих книжок-розмальовок. 1991 року за Ізмаїльського літоб'єднання організувала молодіжний музично - поетичний клуб «Причал». Незважаючи на те, що поетичний талант у Таміли Олексіївни відкрився після 40 років, творче надбання її велике. "Поетичними ластівками" Таміл Олексіївни стали книги: "Дві мови - два крили", "Веселінка", "Малюнок - подарунок", "На дитячому малюнку", "Дитинство - час золотий" та ін.

Летять за обрій мої дні весною, влітку, вже вересень подарував мені осінню квітку, вже листопад упав на сад, а грудень коси сріблястим інеєм вкрива, а серце просить, а серце просить у Творця ще одну днину. Якщо не можна цілий день, то хоч годину... Уклінно просить у Творця — не долюбило до кінця.

З моїх страждань народяться пісні. Веселі чи сумні — не знаю. Цвісти в них будуть квіти весняні На березі блакитного Дунаю. В них подих вітру і пташиний спів, Стук дятла на старій осиці І шелест листя змішаних лісів, І все, що в кольорових снах насниться, І все, що бачу я тут наяву, Бо в Придунав'ї вже давно живу На грішній і святій землі, Де губляться зірки в густій імлі, Де сонце восени гаряче, Де горлиця радіє й плаче. А що віщує? Радість чи біду, Коли на зустріч з читачем іду?

*** Мені у сні з’явились&nbsp;вірші, сумні, веселі і потішні. Я їх з любов’ю зустрічаю, зеленим&nbsp;&nbsp;чаєм пригощаю. Радію з ними, мов дитя, бо в віршах тих і каяття, І дяка Богові за те правдиве слово золоте.

Квітує весела весна на Дунаї, У вербах зелених зозуля кує, А сонце сміється, і сміх його ллється На квіти, на трави, на серце моє. І серце, мов пташка, весною радіє, Вбирає у себе ранкову красу. На крилах натхнення, на крилах надії Красу усім дітям у пісні несу.

**** Учора вранці зозуля сіра в садку вишневім на гілку сіла. Вона сиділа, роки кувала, нещасну долю пророкувала. — Ой тату й ненько, ой добрі люди, ой що за горенько мені буде? Сьогодні вранці зозуля сіра знялася з гілки та й полетіла чи в гай далекий, а чи у вирій, а мене, бідну, покинув милий. Покинув милий, не знаю за що, я ж не погана і не ледащо. Зозуля сіра в садку кувала, щоб я коханого забувала.

Ізабелла Петровна  Воронова

Доля моя осень

Народилась в м. Сестрорецькі (Ленінградська область) у 1932р. Працювала вчителем математики. У її поетичній збірці "Судьба" 270 віршів.

*** Святое чувство -- доброта, Лишь избранным дано в награду, И радуюсь я неспроста -- Со мной такие люди рядом. Без вашей помощи, друзья, Моя во тьме зачахла б Муза. О, как Вам благодарна я! Пусть крепнут дружеские узы!

Опадали листья, паутина рвалась, Золотая осень с октябрём венчалась, Улыбалось небо, солнышком согрето, Радовало лаской чудо – бабье лето! Весело звучало всюду птичье пенье – В октябре назначил Бог мне день рожденья. И вино в бокалах янтарём искрилось… Там, в хмельном угаре, радость растворилась… Потемнело небо, зарыдали тучи. И октябрь, с похмелья, будто падал с кручи. Раненою птицей, боль в душе стонала, В серые туманы осень пеленала. Остывало утро, люто ветер злился, В суматохе ворон, каркая, кружился. Опускалось солнце и почти не грело… Маленьким ребёнком я осиротела. Словно дом без крыши, ивушка без кроны, Сердце надрывали колокола звоны, Грусть, печаль да горе – всё в единой связке… Суждено мне было жизнь прожить без ласки. Доля моя – осень, то туманом млеешь, То вдруг бабьим летом сердце отогреешь. С частыми дождями ты несёшь невзгоды… Мне октябрь капризный прибавляет годы.

Коль в желаниях нет срочности, А в признаниях - крах честности, Иссякает запас прочности, Сокращается пульс нежности. И иду, распахнув душеньку, А навстречу ветра вредные - Пожалейте меня, душеньку, Обогрейте меня, бедную! Я лицом и нутром - ладная, Вам не будет со мной холодно. Просто жизнь моя - нескладная, Просто мне без любви голодно..

*** Наш замечательный дворец надежно склеен из бумаги: посуда, мебель, жалюзи,карнизы из папье-маше… Тут аппликациям сердец не угрожают передряги, нет страха лет, нет стужи зим -лишь трафареты да клише. Храним от сырости его -другой уход дворцу не нужен. (О чем ты, милый? О любви?Здесь не живет ее фантом)... И сами мы, скорей всего -фигурки из бумажных кружев, Что пьют картонные чаиза нарисованным столом.

Дата народження: 15 лютого 1966. Оксана Картельян належить до тих поетів, чиї вірші зароджуються зі сплаву чуттєвого сприйняття світу і життєвої мудрості, яка якимось незбагненним чином втілюється в глибинній філософії буття. Вже перші своєю збіркою «Оголена душа» вона увійшла в літературний світ нашого краю, як входять до нього тільки дуже талановиті, і в таланті своєму самодостатні, люди, що зуміли сформувати і виплекати в собі Особистості, - зі своїми особливими світоглядом і поглядами, своїм особливим осягненням любові, вірності і самотності...

Євген Анатолійович Маслов

народився в 1949 році в далекому і спекотному Узбекистані. Місто Каган, що в кількох кілометрах від стародавньої Бухари, відомий як великий залізно дорожній вузол. Мама Євгена, Ганна Іванівна, була медсестрою місцевої лікарні. Батька, солдата Великої Вітчизняної війни, Женя позбувся рано: Анатолій Григорович помер від військових ран, коли синові було трохи більше 2 -х років. Батька замінив вітчим - Ісмаїл Мамедович Зульфігаров, людина важкої долі, але найвищих душевних якостей, що став, як зізнається сам Євген, одним з найдорожчих людей в його житті.

Після закінчення школи в 1968 році Є. Маслов вступив на факультет російської філології Бухарського госпедінстітута (нині університету). Сюди його привела гуманітарна жилка, любов до поезії, перші досліди власного літературного письменництва. По закінченні інституту Євген працював вчителем російської мови у сільській школі сел. Кумушкент Вабкентского району. Потім служив в армії, півтора року працював у Каганському районній газеті, де отримав перші навички журналістської праці. У 1975 році приїхав на постійне проживання на Україну, в місто Ізмаїл, і ось вже 35 років трудиться на ниві журналістики: спочатку в районній газеті, а потім - в обласній газеті «Одеські вісті» як власкора по Ізмаїлу та Ізмаїльському району.

Василюк Михайло Деонисійович

Без Незалежної мені не жити в світі незалежно, не розмовлять беззастережно, не звідать волі й уві сні…

Перейдіть за посиланням

Михайло Василюк | Ізмаїльський письменник 

ЗАПОВІТНЕ Ніжне серце своє покладу на долоню бандури. Віщі струни дзвінкі хай, мов жили, озвучує кров. Хай співоча вона, що з козацької вийшла натури, що з народу прийшла – у народ повертається знов. У народ – до людей! В людях сила й окрилена правда. Може, в них озоветься відлунням правдивий привіт. Річ не в тім, похвала чи хула, тільки б щира порада – лиш вона розпогоджує серце, як маковий цвіт. Опадуть пелюстки пісняревого серця палкого, кожна з тих пелюсток стане піснею, що б не було. І нічого, що потім не знатимуть імені мого, – ніжне серце моє на долоні бандури цвіло.

Край привольный! Здесь, в дельте Дуная, Слишком много сошлось и сплелось. Доля-долюшка наша земная, Где же проходит душевная ось? В Придунайских краях многоплемъя? Иль в далёкой, давнишней стране, Где в пустыне - моё откровенье, Город детства — как в сказочном сне? Где мечети во славу пророка, Где, сквозь плавь полуденной жары, Чары древности, чары Востока, Чары старой, как мир, Бухары?

И пусть летит над плёсами Дуная Мой ангел птицей в знойной синеве. Когда мираж из снов моих растает, Я расстелюсь туманом по траве.

Ukraine 2 Брати

В моїй країні буревій. Моя домівка, люди в ній. Я їх не знаю, піти благаю - Ніхто не чує й не питає. Я відчуваю, що вони&nbsp; Країни іншої сини. Ні страху й болю, така в них доля - Вважати, що ідуть по волі. Ви кажете, що Ви брати! З якої ж вищої мети На землю мали Ви прийти - невже вбивати? Хто відповість, якщо і Ви Додому не повернетесь, солдати...

MOLITVA. Inna Stepanova.

Facebook

Мені хрипить старий Дніпро Що вже не раз таке було: Жінки волали, хати палали - Гасити люди не пускали. Такої дивної війни Не бачив світ, ні ви, ні ми. Шукають правду, а ті, хто мають Її ретельно так ховають.

Leaf border

Как рождаются стихи

Народилася 2 червня 1963 року в славному місті Одесі. І, як справжня одеситка, наділена багатьма талантами: почуттям гумору, веселим і товариською вдачею, поетичною душею, музичної натурою. Після десятирічки закінчила з відзнакою медучилище № 1. Вийшла заміж, виїхала до м. Рені, де прожила довгі роки. Самий значущий успіх в житті - чудові діти: син і дочка. Вони - моя опора у важкі хвилини, радість і втіха. Поезія для мене - не просто захоплення, це стан душі. Я не можу не писати, як не можу не дихати.

Как рождаются стихи? — Из безумной чепухи! Из обид и горьких слез. Из фантазий, сладких грез. Из росинок на цветах, Из огня в твоих глазах, Слова, брошенного вскользь — То ли в шутку, то ль всерьез. Из ромашек на лугу, Старых ив на берегу. Из прозрачной тишины, Из лазоревой волны. Как рождаются стихи, Словно белый пух, легки? Из тумана над рекой, Ясных звезд над головой... Птичий клин перечеркнет Строчками небесный свод. Соберу я строчки те, Разложу их на листе. А стихов я не пишу. Просто ими я дышу.

Інна Гітарина (Степанова)

Народилася в Ізмаїлі. У дитинстві Інна не писала віршів та музики. Прислухатися до внутрішнього "я" почала набагато пізніше. Натомість у дитинстві вона опанувала навички гри на гітарі - з 4-го класу відвідувала ІДМШ №2 (викладач Володимир Лаєвський). Тож творчий псевдонім – Гітарина – теж родом із дитинства. Першу свою авторську пісню Інна написала аж 2012 році, будучи вже мамою трьох дітей. Коли двійнятам виповнилося по п'ять років – народилася колискова українською мовою – «Малята». Співалася, природно, під гітару, згодом була аранжована і навіть звучала на кількох заходах у клубах. У постійному репертуарі 25 пісень плюс кавери на відомі світові хіти, дві пісні на слова місцевої поетеси Оксани Картельян та інше.

Малята&nbsp;(колискова) Ой, мої малята, вже лягайте спати, Нічка наступає, ліжечко чекає, Місяць світить ясно, мрії мають крила, Хай вам, дітки, сниться казка добра й мила. Як ми вас чекали, Бога ми благали, Щоб з`явились на світ божий здоровенькі, жваві. У мене і в тата нелегке завдання, Щоб ви виросли, рідненькі,&nbsp;добрі та старанні. Милі мої діти, як нам вас навчити В цьому світі між собою у любові жити, Старших шанувати, честі не згубити, Як любити цю країну, як в ній гідно жити. Вранці я прокинусь - вже напоготові Мої любі, рідні мої зустрічі з Тобою, О Світ Мрій далеких, будь для них добрішим, Бо з тобою вчаться діти світ робити іншим. Ой, мої малята,&nbsp;вже лягайте спати, Нічка наступає, ліжечко чекає, Місяць світить ясно, мрії мають крила, Хай вам, дітки, сниться казка добра й мила.

Сергей Лёвин. Жизни истоки (Гимн городу Измаилу)

Flash yellow

На Лебяжьем озере лед и снег, На Лебяжьем озере звонкий смех, На коньках, на саночках детвора, &nbsp;Малышей всех радует зимняя пора.&nbsp; У кого нет саночек и коньков крутых, Можно прокатится на своих двоих. Ничего, что нос замерз, холод щиплет щечки, Счастливы на озере дочки и сыночки.

"Поміж Дунаєм і Дністром": богат талантами наш дом, что Украиной мы зовём!

Письменники та поети Ізмаїла

Михайло Василюк Євген Маслов Надія Паршихіна Марина Копаной Ізабелла Воронова Таміла Кибкало Сергій Льовін Оксана Картельян Інна Степанова (Гітаріна)

Был здесь раньше древний Смил, А сегодня Измаил Протянул объятия Дунаю. По гудкам в порту речным И воротам крепостным Я за сотни верст его узнаю. Каждый вам расскажет, как После яростных атак Прорубил окно в Европу с юга Сам Суворов. А Тучков Основал тут (будь здоров!) Новый город - в том его заслуга. Память о себе хранят И суворовский солдат, И матрос флотилии Дунайской. Запорожцы-казаки, Репнина ура-полки Брали стену наравне с Китайской. Неприступный бастион Осаждал Багратион, Комендантом службу нес Кутузов. Котляревский же у нас Разговор услышал раз Огненного Марса с милой Музой В междуречье у озер Разводить души костер И зимой, и летом обожали

Гости с Шипки и Невы, Даже с Темзы и Москвы - Пушкин, Байрон, Ботев и Державин. В изумрудной дымке дня Поприветствуют меня Купола Покровского собора. Обойду турецкий ров - Пригласит во глубь веков Старая мечеть у косогора. Ведь не даром Святослав, Здесь однажды побывав, Возвести столицу собирался В наших солнечных местах, А Высоцкий неспроста В Измаиле в лучшем фильме снялся. Здравствуй, город на реке! И в далеком далеке, И вблизи тебя я воспеваю. Вечно юный и седой, Мой родной, перед тобой Шляпу я с почтением снимаю

Колокольный звон над городом

Надія Василівна  Паршихіна

Народилась в м.Ровно у 1947р.проживає у м.Ізмаїл з 1967р. Коли береш до рук збірку її віршів, спочатку очікуєш звичайної камерної зустрічі з внутрішнім світом і станом людини, якими вони бувають залежно від імпульсів, які посилає життя. Але з перших же віршів Надія Василівна розсіює цю мимовільну читацьку упередженість, автор не розчаровує, вона - зачаровує. *** Жизнь — борьба? Нет, жизнь — любовь! Остальное все пустое. Для нее прием готовь, Если сердце золотое

Колокольный звон над городом, В тихой радости душа. В храм святой, где слово - золото, Православные спешат. Литургия - служба главная, Гимн воскресшему Христу! Величавая, всехвальная, С поклонением Кресту. Мы молитвами ектении - Сердцем выстраданных слов, Просим Бога о спасении И прощении грехов. Все святые, Богородица Смотрят пристально с икон. Символ веры ввысь возносится - С ним и немощный спасён! Торжество великой истины: В Чаше Бога Плоть и Кровь! Так за тайной Евхаристии Входит в нас Сама Любовь!

Дата народження:&nbsp;9 листопада 1955 Український військовик, полковник Збройних сил України, поет, бард. Автор та виконавець власних пісень, лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів поезії та авторської пісні, член журі, оргкомітетів фестивалів і конкурсів поезії та авторської пісні. Автор двох книг віршів та пісень, 4 студійних та 4 нестудійних альбомів.

Сергей Лёвин

Name

Safari may block some audio or video from playing automatically and ‘read to me’ will skip these. You can configure this in Safari’s preferences.